Про невдалу спробу (хто б сумнівався!) провести 2 травня позачергову сесію Світловодської міської ради можна було б і не писати, тим більше, що переважна більшість людей втратила будь-який інтерес до цієї теми.
До такого висновку можна дійти, проаналізувавши кількість переглядів відео з цих «вікопомних» подій на каналі Ютуб, численних публікацій у соціальних мережах та безпосередньо спілкуючись з активними читачами газети. Але не можна обійти увагою той факт, що і міський голова Валентин Козярчук, і секретар міськради Юрій Сапянов вперто шукають винних у ситуації, що склалася. А вони ж, на моє переконання, сидять у президії невдалих засідань!
Якось у запалі звинувачень, Юрій Сапянов забув, що кризова ситуація склалася з бюджетом міста на 2019 рік саме через те, що він особисто не проголосував за його затвердження. Не вистачило одного голосу, щоб затвердити бюджет у законний спосіб, тобто депутатською більшістю. 17 голосів – «за», а потрібно 18, доводить Олександр Молчанов – член тієї ж фракції, до якої належить і Сапянов. «Ні, досить і 17!», – оголосив тоді секретар, чим і підставив свого патрона Козярчука. А міг би і добровільно віддати свій голос задля порядку в документах, або ж примусово, під тиском міського голови, аби не та його заспокійлива «фахова» заява!
Бюджет підписано, процес пішов, гроші витрачаються, тож зворотнього шляху немає – доводять обидва керівники, до них приєднується Надія Мальцева – фахівець у бюджетних справах, а депутати Молчанов, Кучугурний, Маліцький, Лукинський та інші залишаються на своїй позиції – треба визнати, що бюджет міста не затверджено, ще раз розглянути пропозиції, які були проігноровані меншістю, затвердити цей документ щонайменше 18-ма голосами і тільки тоді рухатися далі.
Здавалося б, треба йти на компроміс, а не розпалювати ворожнечу між тими, хто по першому виклику біжить до сесійної зали, щоб годинку послухати казки про наші уявні успіхи, перші місця у соціально-економічному розвитку та іншу нісенітницю; і тими, хто не може собі дозволити часто відволікатися від роботи. Та де там! На два голоси співають голова і спікер місцевого парламенту свою пісню про ворогів, які перешкоджають невпинному рухові вперед! І закликають громаду активніше реагувати на підлих депутатів, давати їм оцінку, адже
«міський голова не може витратити жодної копійки, доки депутати не проголосують…».
Як мантру повторює цю очевидну річ міський голова котрий рік поспіль. І малює картини маслом про дороги, які можна відремонтувати, приміром, за 23 мільйони, і про 2 фонтани, які він запустить на радість малечі… Далі переходить до сумних тем про інсулін, допомогу дітям тощо. Коли ж втомлюється про гарне і сумне, переходить до погроз. Здається, кожен, хто зазіхає на його посаду, а точніше на дострокове припинення повноважень міського голови, почув, що він може тих сміливців не тільки виштовхати за двері, а й викинути у вікно! «Я вам не Солодов!» – гримів Козярчук.
Тут підключається і секретар ради, не помічаючи некоректної поведінки градоначальника… Пропонує тим, хто не визнає бюджет, шукати можливості щодо його вдосконалення. Не можна ж просто так ігнорувати інтереси громади і гальмувати процес, який давно пішов! А хто мріє достроково позбавити міського голову повноважень, мрійте… – лагідно так, з посмішкою, радить спікер.
Цікаво, а сам секретар визнає бюджет, за який не проголосував? Напевне, так, адже отримує з цього життєдайного джерела заробітну плату та інші преференції. Але ж, напевне, була якась вагома причина для того, щоб не віддати свій голос за головний фінансовий документ громади, окрім вузько партійних інтересів? І як це поєднується з обов’язками державного службовця? Запитань багато, відповіді, як завжди, жодної.
Протистояння продовжується. Як нам стало відомо, на наступну чергову шістдесят шосту сесію депутати Тетяниченко, Кучугурний, Маліцький вдруге подали проект рішення «Про дострокове припинення повноважень Світловодського міського голови Козярчука В.В.». У пояснювальній записці народні обранці звинувачують міського голову (цитую) «у зловживанні владою та службовим становищем, порушенні бюджетного кодексу та фінансової дисципліни, що спричинило тяжкі наслідки та заблокувало фінансування термінових питань життєдіяльності міста»; нагадують і про погрози Козярчука В.В. фізичною розправою на адресу Маліцького А.І. тощо.
Юридичний відділ документи завізував, а секретар міськради Юрій Сапянов на проекті рішення письмово зауважив:
«Не долучено доказів (рішень суду) про перевищення повноважень, неналежного виконання повноважень, зловживанням повноважень. Не дотримано вимог с. 62 Конституції України. Проект не погоджується. 02.05.19 р. Ю. Сапянов».
Відкриваємо Конституцію України. У статті 62 написано:
«Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину».
Це тільки мені здається, що у Конституції мова йде зовсім про інше?
Фото з архіву
