Погодьтеся, не часто можна зустріти подружжя, які б були поруч 24 години на добу, бо ж у кожного своя робота та свої інтереси… Але це не про наших героїв – подружжя Суденків, які працюють на Світловодському заводі залізобетонних виробів.
У це важко повірити, але вони не лише трудяться на одному підприємстві, але й в одному цеху. Саме про них наша розповідь…
Під час відвідин заводу ми спершу познайомилися з Оленою, яка займає посаду зварника арматурних сіток і каркасів. На перший погляд, не надто підходяща професія для жінки, але вона вправно виконує свою роботу, легко конкуруючи у цеху з чоловіками. До речі про чоловіків…
Чоловік Олени – Іван Суденко на заводі працює вже близько 15 років, а бригадиром арматурної дільниці – 1 рік. У бригаді трудяться 22 працівника, зокрема і жінки. На запитання «Чи зручно працювати з дружиною в одному цеху?» – чоловік сміється і запевняє, що «так», хоч і постійно під контролем, навіть на роботі.
Подружжя розповіло нашому кореспонденту, що на заводі залізобетонних виробів працює і їхній син Олександр. Закінчивши Світловодське професійно-технічне училище з червоним дипломом і отримавши професію зварювальника, хлопець кілька місяців пропрацював на підприємстві, а потім вирішив підвищувати та вдосконалювати свої вміння та навички. Cин Олени та Івана здобув професію техніка-технолога металоконструкцій у Кременчуцькому національному університеті ім. М. Остроградського. Місяць тому Олександр повернувся на завод і працює майстром формувально-арматурного цеху…
У сім’ї Суденків підростає ще одна дитина – донечка Софійка. Їй 10 років, добре навчається у школі, любить ходити з татом рибалити. Яку професію вибере Софійка, говорити зарано, але те, що вона виросте працелюбною, як батьки, можна не сумніватися.
«СВ»
