Уже 7 років Людмила Лимаренко є добросовісним працівником заводу залізобетонних виробів, починала з охоронця, а наразі – старший майстер збуту.
До Світловодська приїхала разом із чоловіком-військовослужбовцем зі Знам’янського району, тут і отримали службове житло. Спочатку жінці доводилося працювати у військовій частині, в охороні. І хоч за професією наша героїня – бухгалтер, на заводі вона починала працювати у якості охоронця, а згодом, вивчивши асортимент продукції, жінка стала майстром збуту.
«Керівництво підприємства повірило в мене і довірило таку посаду. Робота мене повністю влаштовує, адже тут є стабільність, а з таким гарним колективом і розумним керівництвом легко працювати», – розповідає Людмила Лимаренко.
Під час нашого спілкування вона уважно слідкувала за відвантаженням продукції. «Роботи завжди вдосталь. Я контролюю, щоб усе відбувалося вчасно, щоб продукція була з відповідним маркуванням, а під час завантаження платформ і автотранспорту – щоб працівники дотримувалися правил безпеки праці», – говорить жінка.
Людмила Іванівна має вже дорослу доньку, якій 34 роки. До речі, вона теж військовослужбовець. Династію військовослужбовців продовжує і син Людмили Іванівни, який навчається в Одесі у військовій академії, а от чоловік уже звільнився з армії, пенсіонер й нині працює на Кременчуцькій ГЕС.
«СВ»
