» » Качині голови як засіб земельної анексії?
Всі новини

Качині голови як засіб земельної анексії?


У одного у дворі три натуральні собацюри, а у іншого – три сигналізації, які у разі вторгнення наповнюють округу сигналами, що імітують собачий гавкіт.

Уже більше року, як оселився в одному з будиночків на Зеленій вулиці ветеран-металург, який 34 роки простояв біля доменних печей Запоріжжя, Кривого Рогу тощо Анатолій Василевський. На сьогодні Анатолій Пилипович має повних 82 роки, одне око, що втратило зір (інше – ще трішки бачить) та купу інших болячок – як вікових, так і професійних. Та попри це шановний ветеран не припиняє боротьбу за свої права у царині, яка цілком підпадає під 103 статтю Земельного кодексу України під красномовною назвою – «Зміст добросусідства»… 

На глибоке переконання Анатолія Пилиповича, саме цього змісту й бракує у його стосунках із мешканцями будинку по-сусідству. І тут варто навести цитату з його звернення на адресу міського голови Козярчука від 5 липня сього року: «Мій сусід Серік Сергій порушує земельне законодавство, самовільно захопив частину моєї земельної ділянки, звалює туди побутові відходи, голови качок, яких він утримує у великій кількості, послід тощо. Сморід стоїть такий, що немає чим дихати. Через це я хворію. На мої зауваження він не реагує…». А от адресат скаржника відреагував… 

31 липня домоволодіння конфліктуючих сторін оглянула комісія, яка складалася з представників УЖКГ, Держпродспоживслужби, архітектури та голови тамтешнього квартального комітету. Отже, за її висновком, підписаним заступницею міського голови з гуманітарних питань Іриною Щербиною, у сусіда Василевського Серіка під огорожею, що розмежовує їхні ділянки дійсно виявлено складовані відходи. Але всі вони рослинного походження, що утворилися внаслідок прополки. Ані про качині голови, ані про інші частини качиних тіл у висновку не їдеться. «Сторонніх запахів не чути», – наголошує документ. А от натомість земельна ділянка самого скаржника, як свідчить цей же документ, перебуває у незадовільному стані – бур’яни не скошені. 

…Звісно, такий «комісарський» висновок аж ніяк не задовольнив ветерана, який і погукав газетярів «Світловодська вечірнього» до свого обійстя. І перед тим, як провести «екскурсію» своїм городом, дідусь поділився підозрою, що саме його сусіда поцупив з його подвір’я понад два центнери металобрухту. Тож, аби унеможливити подібні крадіжки, Анатолій Пилипович придбав і встановив на будинку і на городі аж три чутливі сигналізаційні пристрої – вони реагують на рух і у разі чого тут же ж вмикається яскраве світло та починає вити сирена, «стилізована» під собачий гавкіт. А в самому домоволодінні автоматично вмикається телевізор (якщо він вимкнений), на екрані якого видно непроханого гостя (гостей). Крадіжки залізяччя, не без задоволення констатує Анатолій Пилипович, припинилися. 

Та сталася нова напасть – за словами дідуся, Серіки щоночі почали бігати своїм подвір’ям, «провокуючи» чутливу сигналізацію свого сусіда щоразу вмикатися своїм моторошним електронним собачим гавкотом, до якого дружно долучається вже натуральний гавкіт трьох собак Серіка та інших чотирилапих охоронців навколишніх обійсть. І все це для того, переконаний наш співрозмовник, щоб інші його сусіди, нервово виснажені таким всеношним електронно-натуральним гавкотом, вороже ополчилися на нього. Та сталося навпаки, задоволено підкреслює Пилипович – нічні крадіжки припинилися і з сусідніх дворів. 

…І пішли ми нарешті на город Анатолія Пилиповича. Він дійсно, як зазначається у висновках вищеназваної комісії, перебуває у захаращеному стані. Та чого можна очікувати від хазяйства хворого, підсліпуватого 82-річного діда? І от купа, яка підпирає залізну (в сіточку) огорожу з боку Серіка, не така вже й рослинна… Ні, качиних голів та лап не видно, але щось таки біологічного походження там присипано землею та гіллям – відчувається характерний сморід. І тут Пилипович розкрив нам замисел Серіка: виявляється, такі зловісні купи він складує для того, щоби межова огорожа під їхньою масою відхилялася у бік василевського обійстя, все більше і більше її врізаючи. Відтак, таке «повзуче втручання» позначилося півметровим звуженням ділянки Василевського, що межує з ділянкою Серіка – про що свідчить мотузка, протягнута уздовж їхньої межі: відхилення між нею і огорожею сягає деінде кількох десятків сантиметрів. А це, згідно того ж таки висновку комісії, підпадає під Закони України, пов’язані із землею, кадастрами та всілякою геодезією і знаходяться у компетенції відповідних ліцензійних організацій. І щоби розв’язати ці питання, громадянам рекомендовано звертатися до суду… 

На жаль, поспілкуватися з паном Серіком (чи з кимось із членів його родини) нам не вдалося. І їхніх телефонних номерів роздобути теж не вдалося. Але вдалося поспілкуватися телефоном з головою квартального комітету, якому підпорядковуються окреслені домоволодіння – Валентиною Петровою. Пані Валентина цілком на боці Серіків –  сім’я благополучна, у дворі порядок, неконфліктні. А от Василевський, за її словами, є таким собі подразником, який скаржиться на все підряд – навіть на недопалки на вулиці. Напевне, припустила вона, все це через самотність, старість і хвороби. До того ж і комісія, скликана на його скаргу, не виявила того страхіття, які він у ній описав.

– Анатолію Пилиповичу, – спитав ваш кореспондент прощаючись із своїм візаві, – комісія, задля вирішення земельних питань, рекомендує звертатися до суду. Що Ви плануєте робити?

– Щоб щось планувати треба мати впевненість, принаймні, у завтрашньому дні. Такої впевненості у свої роки я не маю. Єдине, що мені хочеться, щоб мої сусіди залишили мене у спокої. 

Віталій Асауленко
[img]



























[/img]

Фото: Ігор Котляров

Додати коментар
Або увійдіть через соціальні мережі
Популярне
Біг і мряка – поняття…сумісні
Всеукраїнський турнір з волейболу став переможним для наших дівчат!
Трансформацію двох чоловіків із занадто зайвою вагою розпочав спортивний клуб «Легіон»
Серед найкращих шахістів області – наш Олександр Бендюк
Гігантська милиця на бампері автомашини Сапянова здивувала перехожих
Мультiмедиа
Комедією "В очікуванні кохання" порадував світловодців театр «Амбіція»
Найголовніше у нашому житті – пам’ятати, що з нами Бог!
Оточуйте себе прекрасним, і світ обов`язково зміниться на краще!
Спортклуб «Легіон» - трансформація чоловіків із зайвою вагою на струнких парубків продовжується
Безцінний скарб – ветерани групи підприємств ТОВ «Дніпроенергобудпром»