28 вересня 2024 року на 88-ому році життя переступив поріг земного буття і відійшов у небесну вічність ветеран лісового господарства Кіровоградщини Тимофій Ілліч Дмитришин.
Родом він із Прикарпаття. Після закінчення Чугуєво-Бабчанського лісового технікуму Тимофій Дмитришин, як відмінник навчання, особисто вибрав місцем роботи Кіровоградщину і майже 50 років свого трудового життя присвятив розвитку лісової галузі нашої області. До Світловодського лісгоспу Тимофія Ілліча запросив тодішній його директор Борис Копелевич Томашевський, якому молодий юнак дуже сподобався. Спочатку Тимофій Дмитришин працював техніком-лісоводом і паралельно здобував вищу освіту на лісогосподарському факультеті Української сільськогосподарської академії.
Кілька разів він ненадовго залишав місто над Дніпром, бо погоджувався на запропоновані, обласним галузевим керівництвом, посади: у 1972 році - головним лісничим Долинської меліоративної станції, у 1982 - головним інженером обласного управління лісового господарства. Але якась магічна сила професійного досвіду знову повертала його до Світловодська. Так, за власним бажанням, він залишив посаду в Кіровоградському облуправлінні і знову повернувся до Світловодського лісгоспу, де працював головним інженером, збудував на узліссі нову контору лісгоспу, а невдовзі став директором цього підприємства. Де б не працював Тимофій Ілліч – найкомфортніше йому було у Світловодську. Щось невидиме тягнуло його сюди. Тож місто Світловодськ стало його життєвою гаванню.
Увесь життєвих шлях Тимофія Ілліча Дмитришина – зразок вірного і сумлінного служіння українському лісу, обраній справі. Він був справжнім професіоналом, відзначався компетентністю, добропорядністю, умінням працювати з людьми. Йому були притаманні твердість характеру, надзвичайна вимогливість до себе і до підлеглих працівників, велика відповідальність за доручену справу, за прийняті рішення, наполегливість у втіленні задумів, небайдужість до будь-якої проблеми. Високоосвічений простий і доступний керівник, він був хорошим наставником молодій зміні, якій передавав не тільки свій досвід, але й любов до лісу і до людей. Не шкодуючи свого здоров’я і часу, Тимофій Ілліч самовіддано служив обраній справі. Був нетерплячим до несправедливих і нечесних, які виявилися випадковими у лісівничій професії. Таким він залишався і тоді, коли вже був пенсіонером - небайдужим до благополуччя лісової галузі і до тих, хто служить лісові. Після виходу на пенсію він підтримував тісний зв'язок з колишніми колегами Світловодського лісгоспу, завжди цікавився їх професійним життям до найменших дрібниць, боляче переживав за проблеми лісівників. За всім спостерігав поглядом досвідченого керівника, щедро ділився своїми знаннями, досвідом, порадами з молодим поколінням лісівників.
Щоб бути поближче до природи, Дмитришин - пенсіонер багато часу проводив на дачі, вирощував чудові врожаї ягід та овочів. Він жив в повній гармонії з природою улюбленого для нього краю, любив ходити до лісу, щоб подихати свіжим повітрям, помилуватись його красою, послухати шелест дерев та щебет пташок…
Доля так склалась, що дружина Тимофія Ілліча відійшла у вічність набагато раніше і його дітьми стали дерева, які він садив… Рідні йому люди живуть у Прикарпатті, а він своє пенсійне життя проводив самотньо у своєму будинку. Попри все він був життєвим оптимістом, господарював на дачній ділянці допоки вистачило фізичних сил…
Осінь уже нагадує жовтим листом – на цій землі ніщо не вічне… Сумують всі, хто знав Дмитришина, сумують і журяться ліси, скидаючи жовте листя, неначе рахують кожен крок свого лісового господаря, який десятки років ростив, плекав і оберігав його.
У зелених скарбах Кіровоградщини залишилась велика частка його особистої праці. Колеги завжди згадуватимуть і шануватимуть Тимофія Ілліча Дмитришина як професіонала-лісівника з добрим і щирим серцем. Світла пам'ять про нього навіки залишиться і у тихому шепоті та затишку Світловодських лісів…
Вічний спокій у Царстві небесному нашому колезі і щирі співчуття його рідним…
Валентина Токарчук, м. Кропивницький,
фото зі святкування 80 - річного ювілею