Час невблаганний. Сьогодні би йому йшов 58-й рік. Але вже 28 років його немає серед нас
Сьогодні, 14 лютого, біля меморіальної дошки Вадима Бойка на розі Героїв України і вулиці, названої на честь цієї непересічної особистості, відбувся міні-мітинг-реквієм.
І це вже усталено: двічі на рік збираються тут люди – на день народження Вадима (5 листопада) нашого земляка, талановитого журналіста, народного депутата Верховної Ради України найпершого її скликання і на день його смерті, яка сталася 14 лютого 1992 року, причини якої і досі не з’ясовані.
Людей з роками не меншає. Щоправда, вже кілька років, як не стало й батька Вадима, який щороку приходив сюди у ці дні. А мама його та сестра вже давним-давно живуть в Ізраїлі.
Традиційно у такі дні до присутніх звертається хтось від влади та ті, хто забажає. Сьогодні це зробили секретар міськради Юрій Сапянов та автор світловодського гімну Олесь Неділя, який зачитав вірша, присвяченого Вадимові.
Після чого по вкрай подовбаній доріжці понесли квіти, які лягли на не менш «привабливий» п’єдестал біля пошарпаної цокольної стіни під меморіальною дошкою на честь славного земляка. Дошка поки що більш-менш презентабельна.
