Хлопця, який мало не втонув, витягли з водосховища 28 липня ввечері. Імені його не знаємо, але історія рятівниці, яка першою покликала на допомогу, нас вразила.
Одразу скажемо, що вона не хоче, щоб її прізвище називали, бо не вважає, що зробила щось надзвичайне. Так би вчинив кожен, хто почув крик про допомогу, – думає наша героїня Ірина.
Отже, у вівторок увечері Ірина з 12-річним сином каталися на велосипедах по Набережній. Доїхали до шлагбаума, зупинилися попити води і мали намір рухатися у зворотному напрямку, аж раптом почули слабкий, ніби здавлений, крик: «Допоможіть!». Здалося, – вирішила Ірина, бо син нічого не почув. Та через 30 секунд ще раз з води: «Допоможіть!».
Не розмірковуючи, Ірина перестрибнула парапет, побігла на голос і побачила таку картину: серед каміння, як поплавок у воді, то з’являється голова дитини, то зникає. Ірина визначилася зі своїми силами – плаває не дуже добре, тож витягти потопаючого з води самостійно не зможе. Знайшла найкращий спосіб у цій ситуації – голосно кликати на допомогу перехожих, яких саме у цій частині Набережної – улюбленої зони відпочинку сотень жителів і гостей міста, дуже мало. Однак її почув чоловік, років 40, який миттєво зорієнтувався в ситуації: побіг у бік потопаючого по трубі величезного діаметру, що виходить прямо у водосховище, сів на край і запропонував хлопцю чіплятися за його ногу. Ірина у цей час стояла поруч і заспокоювала наляканого і знесиленого потопаючого, на перший погляд років 13-14, як тільки могла. До двох рятівників приєднався ще один чоловік, тепер дорослі разом сиділи на трубі і намагалися дістати дитину. Як тільки операція з порятунку увінчалася успіхом, Ірина з сином вирушила додому.
«Я пережила неабиякий стрес, ще довго не могла заспокоїтися. Як же це страшно, коли потопає дитина… Це місце абсолютно непридатне для купання. Сподіваюся, що моя історія буде корисною батькам, а більше мені нічого не треба…» – підбила підсумок нашої розмови жінка і мама.
