На другий день весни двері її будинку були відчинені для гостей. У день свого народження у своїй оселі вона радо приймала рідних і близьких людей. Героїня нашого матеріалу – Євдокія Сільвестрівна Кулікова – жінка, яка має характер генерала й у свої 95 запалу не втрачає.
Другого березня Євдокія Сільвестрівна відзначила свій 95-й день народження. З подарунками та квітами до її будинку ближче до обіднього часу сходилися сусіди, родичі та колеги з Об’єднання «Дніпроенергобудпром», де свого часу іменинниця працювала.
Голова профспілкового комітету підприємства Галина Козубенко від імені генерального директора Івана Марона, його заступника та директора головного заводу Михайла Бур'янського, а також від усього колективу привітала жінку з такою вагомою датою, побажавши довголіття та наснаги:
«Ми усім колективом Вас любимо, ми разом працювали і набиралися від Вас дорогоцінного досвіду. Нехай у Вашій родині завжди панує злагода, мир і тепло».
Причепурена іменинниця, плескаючи у долоні, щиро раділа вітанням і увазі, яку приділяє їй колектив підприємства. Не випускаючи з рук ніжні троянди, які вручила нашій героїні Галина Козубенко, щаслива іменинниця із захопленням позувала для фото разом з гостями. І звичайно ж, як справжня пані, турбувалася про те, аби її зачіска виглядала бездоганно.
На гостини до Євдокії Сільвестрівни колишні колеги приходять щонайменше двічі на рік – у день народження та на День Перемоги – 9 травня. Завжди усміхнена та радісна бабуся завжди радо зустрічає гостей, згадує молодість та часи роботи в Об’єднанні. Так було і цього разу.
Ми поговорили з іменинницею про її життя та секрети довголіття. Родом Євдокія Сільвестрівна із села Семигір'я Світловодського району. Із дитинства мріяла бути педагогом, але коли прийшов час вступу до вищого навчального закладу, її не прийняли. Знайомі порадили піти до будівельного технікуму. Так і зробила. Говорить, що ніколи не жалкувала, адже з такою професією завжди була робота. У 1941 році їх – студентів 3-го курсу направили до Одеси на практику.
«Мабуть у людини і справді є передчуття, як їхали, було так неспокійно на душі, постійно плакала», – згадує жінка і додає, що через 2 тижні практики і розпочалася війна…
З першого ж дня Євдокія Сільвестрівна пішла на будівництво військових аеродромів. Коли повернулася додому, бралася за усю можливу роботу. Деякий час працювала дояркою, а зі звільненням району від гітлерівців, її обрали секретарем сільради.
«Завдань було дуже багато, а тому довелося пішки, ось цими ногами, обходити увесь Новогеоргіївський район», – пригадує наша співрозмовниця.
У 1949 році жінка вийшла заміж за Василя Кулікова, з яким прожила щасливих 50 років і 7 місяців. Чоловік завжди захоплювався дружиною і через десятки років подружнього життя їх почуття не згасали ні на мить. Вони виростили двох чудових дітей, а на сьогодні у бабусі є про кого потурбуватися, адже має трьох внуків, двох правнуків і скоро (як нам сказали по секрету) має з’явитися на світ ще одна правнучка.
23 роки пропрацювала Євдокія Сільвестрівна в Об’єднанні «Дніпроенергобудпром» інженером у відділі капітального будівництва. Розповідає, що ніколи і ніде не відпочивала, втім про це не жалкує. З висоти 95 років іменинниця впевнено говорить, що прожила щасливе, часом нелегке життя. Секретом довголіття називає ніщо інше як роботу, адже «вдома на неї чекало велике господарство, а на підприємстві також вистачало турбот, тому куди не кинься – кругом робота».
«Разом із Євдокією Сільвестрівною у профспілковому комітеті організовували поїздки за маршрутом «вихідного дня». Їздили у Ригу, Ленінград, Хатинь. Вона дуже хороший організатор», – ділиться спогадами про спільну роботу з ветераном Галина Козубенко.
Лариса Пільтяй, яка працювала з іменинницею в Об’єднанні, схвально відгукується про неї:
«З Євдокією Сільвестрівною ми ніколи не сварилися, завжди знаходили спільну мову. У неї ніколи не було невирішених проблем, бралася за усю роботу, усе вміло виконувала».
Донька іменинниці Людмила Лобода пишається своєю мамою, яка усю родину привчила піклуватися одне про одного, бути завжди на зв’язку. У свої поважні роки Євдокія Сільвестрівна не втрачає можливості когось повчити і поділитися порадою. Недарма родина та знайомі жінки жартома називають її «генералом», бо ж накази роздає чітко і ясно. У свої 95 вона мріє лише про одне – допомогти правнуку, аби той успішно закінчив навчання у медичній академії.
«Вона у нас як сонечко, яке завжди світить і не дає нікому старіти чи сумувати. З нею ми завжди у тонусі», – сміється пані Людмила.
Ну а яке ж свято без музики? У день народження з будинку іменинниці ще довго лунала весела музика гармошки та ритми бубону – так весело святкували її 95.
